Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 917/322/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,

на рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016

у справі № 917/322/16

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Полтава,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Полтава,

про стягнення 17 000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Сундалова М.В. предст. (дов. від 18.11.2016), Цапенко І.В. предст. (дов. від 18.11.2016)

відповідача - ОСОБА_2 -фізична особа - підприємець

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Підприємця (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) 17 000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015 № 02/132-рш у справі № 02-01-50/87-2015 (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 зі справи № 917/322/16 (суддя Киричук О.А.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (судді Пушай В.І. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

21.11.2016 Вищим господарським судом України одержано клопотання від скаржника, у якому останній просить врахувати позицію Антимонопольного комітету України, яка викладена у поданні від 26.09.2016 № 13-01/263/372-пр про перевірку Рішення АМК.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК визнано дії фізичних осіб - підприємців, зокрема і Підприємця щодо застосування після набуття законної сили розпорядження голови Полтавської ОДА від 20.04.2015 № 187 однакового тарифу за 1 км проїзду пасажира на міжміських автобусних маршрутах загального користування у звичайному режимі руху у розмірі 0,45 грн. без його економічного обґрунтування порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закону) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів у звичайному режимі руху на міжміських автобусних маршрутах загального користування, які призвели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- за вказане порушення, зокрема на Підприємця, накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.;

- витяг з рішення АМК було направлено Відділенням на адресу Підприємця з супровідним листом від 08.09.2015 № 02/4376; вказане поштове відправлення було повернуто на адресу Відділення з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 14);

- інформація про прийняття Відділенням рішення була оприлюднена у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті "Зоря Полтавщини" від 17.11.2015 №№ 175-176 (22705-22706);

- Підприємцем штраф не сплачено; Рішення АМК у судовому порядку не оскаржено;

- за невиконання Рішення АМК Відділенням нараховано до стягнення 17 000,00 грн. пені за період з 28.01.2016 по 04.04.2016 (68 днів) з урахування законодавчого обмеження її максимального розміру.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємця штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною першою статті 56 Закону передбачено, що у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Рішення АМК вважається врученим відповідачу 27.11.2015 (через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення), тобто кінцевим терміном сплати штрафу було 27.01.2016.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (пункт 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що Рішення АМК станом на час вирішення даного спору у судовому порядку є чинним (при цьому строк для оскарження є присічним і відновленню не підлягає), проте Підприємцем у добровільному порядку не виконано, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Доводи Підприємця не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання Підприємця на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01.09.2015 № 01.3-13-245, за змістом якого, за твердженням скаржника, підтверджується, що на адресу Підприємця в період з 24.07.2015 по 01.10.2015 реєстровані поштові відправлення не надходили, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки у листі зазначається про неможливість надання відповіді на запитувану інформацію.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 зі справи № 917/322/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко